"Зірка АГУ": Олена Ромашко

Мені пощастило взяти інтерв’ю в Олени Ромашко! (місце для заздрощів;))

Я щаслива, що мені вдалось поспілкуватися не просто з екс-президентом АГУ, лідером багатьох дівчат, а з сильною й впевненою у собі жінці, якою хочеться захоплюватися. Що ж, почнемо знайомитись з нею і захоплюватись з цієї секунди?

Розкажи, як ти прийшла в гайдинг?

Моя подруга Оксана Чабан восени 1996 року взяла участь у національній конференції АГУ від міста Чернігова. Коли збиралася туди, розказувала мені, радилася. Вона запропонувала мені пізніше, у лютому 1997р. , взяти участь у тренінгу для лідерів, але за сімейних обставин я змогла її тільки підтримувати, тому наступну пропозицію вже не могла пропустити, й взяла участь у тренінгу у Вижниці в травні місяці цього ж року. Мені дуже сподобалося, я була як "риба у воді". Коли за вечірнім чаюванням Ірина Андріївна (до речі, одеситка) згадувала всеукраїнський гайдівський КВН "Дівочий переполох", що відбувся напередодні до Дня сміху у Одесі, зверталася до мене зі словами "А пам'ятаєш,......" , я посміхалася й казала, що я тут уперше... таке повторилося декілька разів й з іншими.

А можеш розповісти як ти прийшла до ідеї, що хочеш свій патруль? Де знайшла дівчат? По скільки рочків їм було?

Це була скоріш не ідея, а обов'язок, бо ми з Оксаною вважали, що у кожного лідера має бути патруль, та ми чекали на візит від національної ради АГУ. Досвід був не найкращим. Спершу я пішла до рідної школи, але не побачила підтримки, тим більше минуло 7 років та змінилися вчителі й померла завуч з виховної роботи, яких я знала. Потім пішла до іншої школи, де працювала знайома Алли Сірик, вона потроху залучалася до нашої гайдівської роботи, але вагалася довго. Там я набрала дівчат 6-7 гайдівського віку (все це було восени 1997). Розпочала заняття у себе вдома, тому, рухливі ігри проводити було незручно, а на першому занятті "заманила" дівчат саме цим =) Згодом ми змінили місце проведення занять (домовилися про окреме приміщення у клубі за місцем поживання й дуже тішилися з того), й дівчата мали їздити на заняття, на противагу, що до мене ходили пішки 10 хвилин.

А зараз ти зустрічаєшся і займаєшся з тими дівчатками, з якими починала свою роботу? Чи їх замінили інші?

Ні, тільки пару разів зустрічала на зупинці, бо мешкаю тепер поблизу школи. Ці перші заняття проходили дещо сумбурно - лідер з мене був активний, але недосвідчений, також не було спеціальної літератури, доступу до інтернету й методичних розробок, а особистого гайдівського-скаутського дитячого досвіду й зовсім не мала. Більш вдалим був наступний патруль, до якого входили Арсентьєва Олена (комісар НР) й Лісова Анастасія (виконавчий директор АГУ). З ними були часи нечастого спілкування, проте майже завжди тримали контакт.

 
Що ти відчуваєш, коли дивишся на дівчат, які були у тебе в патрулі, а тепер такі дорослі й зараз у Нацраді АГУ? Пишаєшся ними?

Зрозуміло, так =) Тим більше, так сталося, що наступним задля збереження Чернігівської міської дитячої громадської організації Асоціації гайдів України "Полісяночка" я мусила набрати нового патруля, тим більше, що дівчата того часу вступили до ВНЗ. Цей патруль отримав жартівливу назву "тётки", тому що це були дівчата-студентки. Так, ми працювали щосуботи, але за зовсім новою програмою. До нього увійшли дівчата, які виросли з гайдів : Оля Сердюк (Галета), Оксана Крисько (Трифонова), Олена Біцуренко (Фарапонтова) ; та новачки: Таня Волонкович (Дока), Настя Вассалова, Юля Пінчук і ще Оксана (прізвище не памя'таю).
Вважаю, що частина гордості за них мною "заработана". Пишаюся! Це вже був 2006-2007рр.

А пам'ятаєш, який був твій перший табір?

Так. Це був перший гайдівський табір Джамборі "Гайдівське королівство", 1997р.
Проте, то був уривок табору, бо ми поїхали з Оксаною до Ужгороду представляти АГУ на фестивалі молодіжних громадських організацій "Пліч-о-пліч". Багато людей, багато речей, цікаві програми, інтенсивне навантаження, особливо на дорослих. Компасівці, вони господарі острова й забезпечували охорону та перевезення, кепкують над нашим туристським досвідом.

 
Коли я спілкуюсь з різними гайдочками, то кожна розповідає свою особливу історію посвяти у гайди. Розкажи, будь ласка, який мала вигляд твоя посвята?

Спробую. Моя посвята була дещо печальною, бо ми з Оксаною мали бути посвячені разом, оскільки на це має право інший скаут або гайда, а в Чернігові таких іще не було. Тому запланували таку посвяту на тренінгу з духовного розвитку для лідерів, до речі, в Одесі.
Мене посвячували разом із Оксаною Поповою (Ковнір) з Херсону та Світою Бєловою з Севастополя та іще 2-3 дівчатами, але тоді ми ще не були дружні. З часом ми стали друзями й дружними сім'ями, їздимо у гості. "Хрещеною мамою" у гайдингу стала мені тренер Лариса з РФ, м. Чорноголовка, Моск.обл.. іноді контактуємо з нею у мережі ФБ.

Наскільки я знаю, то ти була президентом АГУ. Як прийшла до цього, що робила, чи задоволена своєю роботою? Було це президентство цінним досвідом?

Почну з кінця. Важко сказати, що задоволена результатом, чи отримала я задоволення від процесу, бо це не особлива посада, а важка праця. Бо робота з волонтерами (а усі лідери є волонтерами на безоплатній основі), які живуть у різних кінцях чималої країни, які мають різний життєвий досвід й різну мотивацію щодо інтенсивності й організованості у роботі.

Щодо шляху до очолення АГУ. Пару разів мала розмови з членами НР (на той час я була на посаді програмного комісара та виконувала функції щодо організації національного джамборі у 2009 році) на цю тему.
Але я не мала амбіцій стати головуючою. Мені було нецікаво.
На одному засіданні національної ради АГУ напередодні національної конференції, де мали відбутися вибори, Аня Гулевська-Черниш (вона тоді була на посаді президента), запитала мене вкотре, чи не маю я бажання? Я відповіла, що бажання нема. Тоді вона спитала мене , чи планую обиратися до нацради?
- Так
- Ким би хотіла там бути?
- На тій посаді, де зможу, й там, де потрібно для АГУ.
Дівчата зраділи й відповіли, що на посаді президента! Я погодилася подавати свою кандидатуру. Мене обрали одноголосно усі осередки.
Непочатова Даша сказала, що це історичний момент для АГУ розвінчання міфу, що ніби достойна цієї посади тільки Аня. Зрозуміло, що достойні були, але, скоріш за все не наважувалися. У цьому Даша мала рацію...

А тепер пропоную пофантазувати!
Я знаю, що ти гостювала у пластунів у Лісовій школі. Чи хотіла б ти бачити подібний табір у гайдів? Бажала б спробувати тренувати дівчат? :)

Взагалі-то, тренінги для лідерів за програмою "Життя на природі", накшталт Лісова Школа, проходять в АГУ з 2000 року в Чернігові, де я виступаю тренером й організатором. Тільки у нас дещо інша програма й інша інтенсивність. Вибач, але лідери гайдівські зазвичай досить домашні, й гайдинг у нас дещо кімнатний.
Досвід у мене є й ініціатива щодо цієї тематики була тільки у мене, тому такі тренінги у нас були 3 рази, один з яких - у Бахчисараї, але я була організатором й тренером. На жаль, мотивації відповідної у лідерів (наголошую - не для дівчат така школа) не було. Тому, ми проводили змішані теми тренінгів: + менеджмент; + лідерство.
Я дуже хотіла взяти участь у Лісовій Школі минулого року та отримала запрошення. Але за обставин в Україні було відмінено захід. Скажу чесно, ознайомившись із навантаженням й умовами, я злякалася за своє здоров'я. Жорсткі похідні умови для нас не дуже привабливі, для АГУ ближче кемпінговий варіант, й той лідери сприймали важко. Не потрібно ламати, краще підлаштовувати.

Скажи будь ласка, що дав тобі гайдинг? Як змінив твоє життя?
І скільки тобі було років, коли ти потрапила до АГУ?

24 роки. Він змінив усе моє життя, бо ним іноді було воно просякнуто, а іноді тільки торкалося. Але я майже не розривала контакту, навіть, коли на майже рік відійшла від справ, намагалася спілкуватися.

По-перше, завдяки гайдингу я отримала освіту тренера й тренерський досвід. Мені, саме завдяки гайдингу та контактам, отриманим у громадській діяльності, пропонували цікаву роботу, іноді я на неї погоджувалася. Так, 10 років тому мене запросили на роботу до відділу у справах сім'ї та молоді Чернігівської міської ради, бо я мала досвід роботи у дитячій громадській організації. Одна робота збагачувала іншу. Я реалізовувала себе в якості організатора Міжнародного табору молодіжного активу "Перехрестя" й тренера у Школі молодіжного самоврядування на основній роботі, а тим самим поширювала ідеї гайдингу та залучала до організації нових дівчат студентського віку.
А ще гайдинг дав мені друзів! І, це, мабуть, найголовніше!

Користуючись можливістю, хочеш передати "привіт" родичам, друзям, фан-клубу? ;)

Передаю вітання Насті Чирковій, нам довелося працювати у одній команді НР, то були ефективні роки для АГУ - роки прориву.
Не знаю, чи є фан-клуб у мене, але підтримку я відчуваю постійно :)

А тепер невеликий презент:

*барабанна дріб*

АВТОГРАФ ВІД САМОЇ РОМАШКИ!

Маєте змогу роздрукувати й пишатися, що у вас є автограф такої зірки! ;)

Не варто дякувати.

Спілкувалася з Ромашкою -  Наталія Бургеля