Враження дівчат від Helen Storrow Seminar

Олена Арсентьєва (Чернігів) :

Декілька років тому, закопуючи «капсулу часу», я поклала в неї одну із своїх мрій – побувати хоча б в одному Всесвітньому гайдівському центрі. Мрії збуваються :)

Семінар став моєю мотивацією вчити англійську мову. Тому, одразу після того, як я почала проходити конкурсний відбір на цей семінар, я пішла на курси іноземних мов. В мене було ще пів року на підготовку. Та пів року швидко добігли кінця. Я почала нервувати, що не знаю зовсім мови, що вперше буду летіти літаком, та ще й з візою виникли складнощі і видали мені її за один день до вильоту.

Коли я була в літаку, я досі не могла повірити, що сьогодні ввечері я вже буду в Швейцарії в Нашому Шале. Перший політ для мене видався занадто складним, при посадці в Мілані мені стало дуже погано. А попереду нас ще чекали різні потяги з декількома пересадками та автобус. Зі мною були Аліса та Наталя, які мене підтримували та купували квитки, поки я намагалася прийти до тями.

З Мілану ми на потязі їхали до Галарате, де нам потрібно було пересісти на потяг до Домодоссоли. Та поки ми намагалися розібратися в автоматах, в яких потрібно купувати квиток, наш потяг поїхав без нас. Наступний був через три години. Італійська Домодоссола – дивовижне містечко з дивовижними краєвидами. Далі ми поїхали в Бріг, в якому знову запізнилися на потяг та чекали на наступний одну годину. Наступним містом був Фрутіген, де ми сіли на автобус до Адельбодена. Коли ми вийшли, вже втомлені, з автобусу, нас зустрічала дівчина волонтер на машині. Нам дуже пощастило, тому що вже було біля 10 години вечора і ми повинні були йти на гору до Нашого Шале пішки в темряві. Коли ми приїхали в Наше Шале, я ще не могла в це повірити! З дівчатами нас поселили окремо, я була в кімнаті з дівчатами з Південної Африки та Індії. Нам провели екскурсію по Our Chalet , та невдовзі, отримавши купу нових вражень, ми пішли спати.

19 квітня, перший день семінару. Прокинувшись, я не повірила своїм очам! Ці дивовижні краєвиди, зелена трава та засніжені гори, зводили мене з розуму! Те, що на фотографії, не передає справжньої дивовижності! На семінарі присутні 23 учасника та 7 тренерів, представники 20 країн світу. В перший день в нас було відкриття, знайомство та висловлювання своїх очікувань від семінару, формування патрулів (я була в патрулі з дівчатами з Малайзії та Мадагаскару), вивчення теми лідерства, програма Free Being Me та ми здійснили маленьку подорож до магічного дерева, в якому загадували бажання.

Наступний день почався з патрульних активітетів на лідерство. Ми дізналися про цінності та переконання, визначили їх як в собі, так і в командній роботі. Ввечері відбулася міжнародна ніч, на якій представники кожної з країн представляли себе танцями, піснями, розповідали про традиції. До речі, всі були в захваті від нашого національного вбрання. Цього вечора ми ще краще впізнали учасників семінару.

Кожного дня з 9.00 до 9.30 був Patroltime . Це час, коли патруль виконував по графіку свої обов’язки: прибирання, сортування сміття по контейнерам (скрізь знаходяться декілька баків для сміття – папір, пластик, скло, інше сміття, батарейки, жерстяні банки), написання блогу для сайту, проведення вправ/ігор на протязі дня, фіксування показників лічильників на електроенергію і воду.

Протягом наступних декількох днів ми вивчали екологію Швейцарії та інших країн, також ознайомлювалися з екологічними проектами в інших гайдівських/скаутських організаціях. Ми з дівчатами представляли проект Марини Костіної – апсайклінг, та розповідали про наші традиційні «суботники». Одного дня були тести на визначення ролей в команді, активітети на проявлення різних ролей. Також був вечір, присвячений Швейцарії – ми грали на альпійському розі (це щось подібне трембіті), грали в вікторину, співали німецькі пісні та куштували фондю.

В один з днів семінару ми пішли в Adventure Park , в якому ми робили виклик самому собі. Adventure Park – це спускання та стрибки з 25-метрового моста, переправа через гірську річку. Учасникам було дуже страшно, але ми це зробили! Коли я йшла в 20 метрах над гірським камінням та річкою по тоненькому канату, щоб заспокоїти себе і не впадати в паніку (а я дууууже боюся висоти), я постійно наспівувала гімн АГУ :) Це був день, сповнений новими враженнями, зміненням себе та отриманням дози адреналіну!

Протягом семінару нам видали брошуру, в котрій написані завдання, виконавши які, ми можемо отримати нашивку « Our Chalet Challenge ». Виконуючи завдання на нашивку, я дізналася ще більше про WAGGGS та світові центри , Our Chalet , Швейцарію та її культуру. Я виконала всі завдання та отримала цю нашивку.

Останній день семінару ми присвятили написанню екологічних проектів. Кожний учасник ознайомлювався з проектами та надавав свою оцінку, свої питання та зауваження. Аналізуючи всі зауваження учасників, ми виправили помилки, та доопрацювали проект. Також ми в індивідуальному порядку спілкувалися з тренерами щодо наших проектів, вони нас наштовхували на послідовність наших дій після повернення, на очікування та користь від проекту.

До речі, щодо їжі. Годували нас дивовижно! 5 раз на день, включаючи кавабрейки. Їжа постійно була різноманітною і ситною.

Тиждень був дуже насиченим, сповнений новими знаннями, уміннями, знайомствами, краєвидами.

Протягом всього семінару я встигла поспілкуватись та повзаємодіяти з усіма учасниками! Всі заходи починалися та закінчувалися по плану, завжди вчасно, хвилина в хвилину!

В неділю, 26 квітня вранці ми поїхали до Мілану. Та й тут не обійшлося без пригод. Захотівши поїхати з комфортом, не пересаджуючись в Домодоссолі на інший потяг, ми вирішили купити квитки у контролера на місці. Знаючи, що в ту сторону ми платили по 7 євро, впевнені у вартості, ми продовжали їхати. Подійшла контролер, сказала вартість квитка в 71 євро за одного. Але, ми ж дівчата комунікативні :) Пояснивши ситуацію контролеру, ми заплатили 20 євро за трьох!

Цілий день ми ходили по столиці моди. Вишукані дідусі й бабусі вражали своєю модністю! Ми були біля міланського собору Дуомо, в пейзажному парку Семпіоне, обійшли пів міста, скуштували італійське морозиво та піццу.

Наступного дня вранці ми вирушили до аеропорту Мілано Мальпенса – це один з найбільших аеропортів всієї Італії. Дійсно, поки ми дійшли з однієї точки до іншої – вже були стомлені.

Тільки зараз, сидячи вдома переглядаючи фотографії та читаючи повідомлення і відгуки учасників семінару, я розумію, що я там дійсно була. Хто знає, можливо я ще повернуся туди, в Our Chalet ;)

Хочу подякувати Марії Макодзебі та Катерині Чірковій. Дівчата допомогли з квитками, візою, усіма питаннями, пов’язаними з поїздкою. Дівчата, без вашої допомоги я б не впоралася. І головна моя подяка – гайдингу, який відкриває нові можливості для кожного з нас!

***

Аліса Івашкевич (Київ) :

Цього року мені разом с Оленою Арсентьєвою та Наталією Бургелею випала честь представляти Україну на ювілейному 10 семінарі Helen Storrow 2015, ‘Young women leading for a Greener Future’, який проводився в OurChalet в Швейцарії з 18 по 26 квітня. По правді сказати, я до сих пір не можу до кінця повірити, що це сталося саме зі мною, що я побувала у Швейцарських Альпах, в найстарішому з всесвітніх центрів, знайшла купу друзів з різних країн та континентів і врешті-решт повернулася до себе додому з купою вражень та відкритими новими горизонтами. Описати усе це у словесній формі – надскладне завдання, але я спробую.

В Our Chalet ми приїхали о 22 годині, майже останніми, адже спізнилися на 1 хвилинку на потяг до Домодоссоли та мали чекати 3 години до наступної електрички. Цей день я пам’ятаю погано, адже після такого важкого дня в дорозі, коли ти нарешті розумієш, що місія виконана і ти досяг місця призначення, то все, чого бажає твоя втомлена душа – це здорового та міцного сну.

Скажу відразу, що поселили нас с дівчатками окремо. Спочатку ми дуже здивувалися, адже вважали, що так нам буде набагато легше адаптуватися у нових умовах та й взагалі комфортніше було б жити «серед своїх». Але я впевнена, що згодом ніхто з нас не пожалкував. Тим більше, це було просто необхідно для того, щоб ми сповна відчули дух семінару. Особисто мене поселили у кімнату с 4 дівчатами: Caroline(з Кенії), Yi (з Малайзії), Imen (з Ємену) та Linda (з Голландії). Забігаючи наперед скажу, що настільки ідеальних сусідок я і побажати не могла!

І ось нарешті перший день семінару! День почався з церемонії відкриття на свіжому повітрі серед живописних засніжених Альп. Після знайомства з кожним учасником, відбулося урочисте підняття прапору Our Chalet–знак того, що ми вдома. Також у перший день нас поділили на патрульки. Коли прийшов час обирати назву для нашої команди, я, недовго думаючи, запропонувала слово, яке для мене тоді було квінтесенцією усього навкруги – Краса - Krasa. Дівчатка з задоволенням підхопили цю назву і наступний тиждень без упину скандували “ K – R –A –S – A. It’s a beauty in Ukraine!” Зараз, згадуючи перший день, можу сказати, що під вечір у кожної з нас було враження, що пройшов не один день, а цілих три! Стільки нових знайомств, стільки сесій, стільки воркшопів! А ще й перший hike до Магічного дерева, що виконує бажання, та тренінг Free Being Me!

Наступні дні менш насиченими не були. Кожен день мав свою тематику та співвідносився з якоюсь стихією: Connect (Повітря ), Extend (2 дні: Сонце та Вогонь), Challenge (2 дні: Земля та Вода), Act (2 дні: Вітер та Паросток). Кожен день мав свій колір і в кінці семінару усі вони мали скластися в єдину різнокольорову веселку, яка наче пазл поєднувала у собі все елементи. Оглядаючись назад, в котрий раз переконуюсь, що програма була надзвичайно збалансованою та продуманою, максимально направленою на легке освоєння матеріалу, на роботу як індивідуально, так і у команді, і що дуже важливо, велика увага приділялася практичному застосуванню набутих знань.

Впродовж семінару велика увага приділялася поняттю лідерства та його видам згідно Белбіна. Кожна учасниця повинна була сформулювати для себе власну дефініцію лідерства, а згодом у команді ми мали створити свій універсальний «Рецепт Лідерства» та спосіб його приготування. Цікаво, що рецепт мав бути точно такий же як і для звичайної страви( у ложках чи грамах), ось тільки інгредієнти були особливими, як от: впевненість, сміливість, креативність і т.д. Добре пам’ятаю, що аж дві команди представили наш український Borscht :) Що мені сподобалося найбільше, так це те, що хоча ми і були розділені по патрулям, під кінець семінару не залишилося жодної людини, з якою я не б співпрацювала під час якогось активітету! До речі, кожного дня усі патрул і мали свої індивідуальні завдання по дому: написання блогу, прибирання будинку, збирання та переробка сміття, а також введення журналу витрат води та електроенергії. Кожний день ми намагалися зменшити об’єм витрачених ресурсів, і врешті-решт спільними зусиллями під кінець семінару нам таки вдалося дійти до свого мінімуму! Можу сказати, що після семінару я переосмислила деякі аспекти свого життя і навіть записалися у ряди вегетаріанства :) Але зараз не про це.

Якщо в когось могло скластися враження, що HSS – це одні лекції, воркшопи та тренінги, то поспішаю запевнити, що це далеко не так!International Night, Campfire, Movie Night, Swiss Night–тому підтвердження. Усім дуже сподобався наш національний танець та вбрання, а цукерки Rochen – «подарунок в ід президента» - розлетілися за мить!

Останні дні семінару були присвячені нашому екологічному проекту та усьому тому, що може стати нам у нагоді: від навичок роботи у стресових ситуаціяхдо вміння створити правильний план дій. На цьому етапі нам дуже допомогла команда тренерів з їхніми рекомендаціями та порадами індивідуально кожній учасниці. Недаремно стихіями цих днів був вітер та паростки рослин(вітер, що розносить насіння по світу, щоб воно пустило своє коріння), адже головною метою організаторів було те, щоб ми використали набуті знання кожна у своїй країні та привнесли зміни у суспільство. До речі, під час церемонії закриття кожна гайдочка посадила насіння біля Our Chalet, що, на мою думку, є дуже символічним і логічним завершенням HSS 2015.

Під кінець семінару мною оволодівали досить контрастні емоції та відчуття: з одного боку щось вже дуже тягнуло назад додому, до близьких та рідних, але з іншого боку не хотілося прощатися з цим прекрасним місцем та неймовірними людьми, які так багато для тебе зробили і ,самі того не підозрюючи, змінили твоє життя на краще та стали близькими по духу. І я говорю не тільки про дівчат з інших країн, а й про українок J Наше супер тріо готове підкорювати вершини не тільки Альп, а й інших всесвітніх центрів! (а якщо Наташа стане також білявкою, то взагалі буде відпад!) (шуткую хіх)

***

Наталія Бургеля (Одеса) :

Да, я побывала наконец-то хотя бы в одном мировом центре! Я посетила 10th Helen Storrow Seminar! Как поется в конце каждой серии Дашы-путешественницы: "We did it, Получилось, Получилось, ДА!"

Я, как настоящая женщина, 30 раз меняла свое решение поучаствовать в конкурсе, потому что я даже не надеялась, что всё может получиться. Спасибо Насте, которая во время уговорила меня подать заявку. В итоге, я была в топ 3 тех, кто поедет. Мне даже тяжело описать момент, когда получила письмо от Шале, в котором говорилось, что они знают кто я такая, все оплатят и вообще ждут меня. Я не знаю сколько раз я перечитала это письмо, сколько раз я пропустила его через переводчик и словари, сколько раз я давала его перевести знающим друзьям английский, потому что мне казалось, что там где-то подвох и я просто не так прочитала. Но всё оказалось именно так.

И вот у меня виза, и вот я в самолете(впервые в жизни), и вот я в Италии, откуда нам троим предстоит 4 пересадки. Ожидание: добрались до Шале как все нормальные люди. реальность: мы пропустили два поезда :)
Опустив все детали, скажу, что до Шале мы все же добрались. Чувствовала себя Одиссеем: сквозь все преграды, преодолев Циклопа(итальянские поезда), украв коров на острове Гелиоса(бесплатная макулатура со всех поездов и аеропорта), через Сциллу и Харибду(все пересадки) мы достигли нашу Итаку (Наше Шале).  Когда я зашла в свою комнату, я просто замертво упала на кровать и я была счастлива.

Если я сейчас начну описывать каждый день семинара, то рассказ выйдет длиннее Илиады и я не Гомер, а просто Наташа ;)
Тогда я поделюсь тем, что запомнилось мне больше всего. В один день нас повели в Adventure park, где катаешься на веревках, проходишь по мостикам и прыгаешь с моста(все со страховкой, дамы и господа).
Мост был 25 метров в высоту и не все прыгали. Руководствуясь двум кредо "ЖИВЕМ ОДИН РАЗ" и "ЭТО БЕСПЛАТНО", я пошла и прыгнула. Я сначала даже не кричала, я просто летела вниз на встречу быстрой реке и скалистым камням и думала: "Я же приехала на СЕМИНАР по экологии, а не с мостов прыгать. Что я вообще делаю?". НО потом меня потянула страховка обратно и я поняла: Я БУДУ ЖИТЬ. И я закричала. (Это должно прозвучать очень пафасно. По значению оно должно быть похожим на то, что говорят врачи новоиспеченным мамам, когда их дети начинают плакать и кричать.) Кто-то снял на видео мой прыжок и выложил в Фейсбук. Я написала своей маме, что она может оценить мой смелый поступок и в ответ получила от неё, что это моя последняя поездка заграницу :(

Семинар был .... у меня нет слов. Я конечно учусь на филолога, но только на первом курсе. Так что описать не могу. Это было нечто: я чувствовала себя как дома, на собрании друзей и т.д. У меня было столько чувств, что мне правда тяжело превратить их в слова. После семинара появилось вдохновение, подъем и желание сделать что-то глобальное. Советую всем занести посещение следующих Helen Storrow семинаров в must to do list!

Я знаю, что вас мучает этот вопрос. Я знаю это. Да, наша обратная дорога тоже была веселенькой и с приключениями.
МОРАЛЬ:
1. Не показывайте маме ваши прыжки с 25-метрового моста.
2. Как бы вы хорошо не знали дорогу, знайте, что У ВАС БУДУТ истории, которые вы потом расскажите друзьям.
3. Нет вдохновения - прямая дорогая в Наше Шале на Helen Storrow Seminar.
Herzlichen Dank für Ihren Aufmerksamkeit.

Більше фотографій ви знайдете тут.