WAGGGS
Подорож до Сангаму або Мрій! Мрії здійснюються!
[11.08.2015]

Подорож до Сангаму або Мрій! Мрії здійснюються!

Мабуть це найдовша підготовка до подорожі у моєму житті!

Коли дівчата – гайди і дівчата скаути святкували сторіччя , одним із завдань для отримання нашивки – були відвідати всі центри. Цікаве завдання, але дуже обтяжливе фінансово: Швейцарія – Мексика – Індія – Великобританія – Африка!?

У 2010 році їхавши до табору сторіччя ми відвідали Пакс-Лодж. 2012 рік подарував мені чудову мандрівку до Нашої Кабани на семінар з розвитку лідерства - JLS -2012.  І ось знову JLS - 2015, уявіть собі в Індії, але на жаль двічі на цей семінар не беруть ((( І ось в листопаді 2014 року з’являється новина про фестиваль “ Freebeingme ” у Сангамі. Я чесно відправляю оголошення на нашу розсилку та сторінку у фейсбуці, чекаю заяв від дівчат до січня. На жаль їх не з’явилося. В оголошені було сказано, що грант отримують ті, хто першим відправить аплікацію. І розумію – що маю величезне бажання туди потрапити. Свою анкету на участь відправляла 7 січня, на Різдво, звісно, загадуючи бажання потрапити до щасливець учасниць, та ще з грантом.

Через півтора місяця приходить відповідь – мені дають грант на участь та 400 фунтів грант на дорогу. Раділа я голосно ))) Звісно, це не покриває всієї дороги та візу, але вже менше.

Друкую форму - зголошення, підписую, сканую(забираючи сканер у начальника на декілька хвилин), відправляю з радістю.

Потім у парку Шевченка на bookrossing бачу єдину книжку, і як ви думаєте про що, про Індію . Український автор розповідає про подорож собаки по Індії.

Одразу починається активна переписка з учасницями фестивалю і думки про мандрівку. Купую квитки (це окрема історія). Домовляюся з подружкою про зупинку у неї на Гоа. І заходячи в бібліотеку, бачу індійський епос «Рамаяна», звісно потім читаю його .

У травні в книжковому магазині бачу українською мовою «Шантарам», та ще у зручному форматі. Це було продовження літературної освіти про Індію. Два місяці проходять із знайомством життя в Мумбаї.

Звісно готуватися потрібно не тільки до подорожі, але і до фестивалю. “ Freebeingme ”- цікава програма, але ми з нею ще не працювали. Проходжу курс на GLOW . Читаю інформацію на сайті Freebeingme . Спілкуюсь з дівчатами, які на міжнародних заходах зустрічалися з активітетами цього напрямку. Звісно знайомлюся з посібниками. Дуже вдячна Насті Калужинській та Наталії Бургелі за переклад методичного посібника для дівчат 10-14 років. У нашому таборі «Бон Вояж» ми провели для кожної вікової групи 2 сесії. Не все було ідеально, з ластівками взагалі не вдалося порозмовляти, в них немає проблем з «розмовами про тіло». А хлопці постійно сміялися, і кожен з них є «ідеалом». Але вже маємо досвід.

В останній тиждень оформлюю страховку та візу он-лайн ,годин 6 на неї витратили разом з Вікою - але неочікувано затримка була не під час оплати, а з форматом скану паспорта довго гралися. Звісно друк: квитків; інформації про центр, захід, міста в яких планую побувати. Ой і копії паспорту потрібно зробити…Одяг…Сувеніри…Продукти…

І ось 7 серпня, день відльоту. Речі були зібрані за годину до виходу з дому – якось навіть незвично )))

Летіла разом з подружкою, до неї в гості на Гоа. З пересадкою в Шарже, і пробкою в аеропорту Дубаї, яка нас затримала. Ну щоб ви зрозуміли, в 2-гому літаку крім нас з Вікою «бледнолицих» була ще 1 стюардеса. Схожа ситуація була і в терміналі. Не звично )))

В аеропорту Гоа нас зустрічає Радж, чоловік Вікі. Таможні ми були не цікаві, тому заборонене м'ясо – доїхало до столу.

8 серпня – зустріч з Арабським морем та сезоном дощів. По дорозі додому з моря вимокла під дощем за 2 хвилини, ніби в душі стояла хвилин 10. Купили квиток до Сангаму, буду їхати на автобусі з ліжками, ніби плацкарт. Незвично в цей день було їхати в місцевій маршрутці самій, коли тебе всі розглядають. Собор Св.Катерини, ГОА

9 серпня – сонечко дало мені можливість навіть позагорати на пляжі і попрацювати «моделлю», (чому всі так хочуть сфотографуватися з «біленькими дівчатами», немов Ми суперзірки та олімпійські чемпіонки?!) А у вечері подорож до портового міста Васко де Гамо. Назване на честь Васко де Гама - великого відкривача. Враження від міста – великий базар з машинами. Сьогодні мене найбільше захопило стадо корів на пляжі – вони ніжилися на сонечку.

10 серпня –Подорож на туристичному автобусі по Південному Гоа. Звісно, я була одна не індуска ))) Поки добиралася до місця збору екскурсантів спостерігала за школярами, які їхали в різні школи з околиць. Так на навчання, у них канікули були в травні та червні. У всіх форма, різновидів 10 бачила. Сорочка, в переважній більшості в клітинку чи лінійку, на всю школу 1 візерунок + шорти або спідниця, були і сарафани. І майже у всіх дівчат – 2 косички.

Ну з пунктуальністю, в цій країні не дуже. Почали на годину пізніше, збиралися.

Бачили :

· порт Васко, великий, мені нагадав Одеський;

· акваріум, на дві кімнати – симпатично, але у нас є схожі ;

· старий Гоа – археологічний центр, на якому знаходяться декілька храмів часів колонізації португальців XVI ст, серед яких найбільший католицький собор в Азії – собор Св.Катерини. Вражаюче.;

· Темпле - Будійські храми – особисто для мене це були перші храми цієї релігії. Мені сподобалося атмосфера всередині комплексу. Світло і затишно;

· другий за довжиною пляж Індії - COLVE -19 км. Якби не чіплялися продавці - було б позитивніше. Я навіть до роботи моделі вже звикла.

Під час подорожі виникло питання – « А що на території Гоа було до португальців?» – поки нічого не бачила.

День закінчився спокійно. Віка мене нагодувала супом :)

Дякую Віці та Раджу за гостинність, знайомство з індійським життям та допомогу в організації екскурсійних турів.

Слідкуйте за новинами :)

Марія Макодзеба, з Гоа ;)