WAGGGS
"КРАЇНА ЗАМКІВ ТА ФОРТЕЦЬ": звіт про подорож замками Львівщини
[27.08.2008]

"КРАЇНА ЗАМКІВ ТА ФОРТЕЦЬ": звіт про подорож замками Львівщини

Перегляд фотографій: /ua/gallery/2008_zamki

Неодноразово гайди України брали участь у подорожах, пов‘язаних із вивченням історії та архітектури країни. Так, восени 2005 року чернігівські гайди відвідали відомий палац Розумовського у Батурині (Чернігівська обл.), херсонські гайди у 2007 році організували поїздку до Безюковького монастиря (під Бериславом, Херсонської обл.), гайди Одеси відвідують замок у Білгород-Дністровську (Одеська обл.).

А тепер настав час вивчити історію рідної країни в архітектурі й інших регіонів. В рамках проекту „Країна замків та фортець” ми обрали замки Львова, а саме – маршрут „Золота підкова” (Олеський, Підгірський, Золочівський).

З есе дівчат-гайдів, що брали участь у подорожі:

„ ...Львів зустрів нас ранковим туманом. Кожен з нас багато чув про Львів , але не кожен мав задоволення відвідати це чудове місто. У ньому гармонійно поєднані сучасні будівлі із сародавніми пам‘ятками архітектури...

Дорога до першого (Олеського) замку була досить довгою, але це було варте того, що ми побачили далі. Від Олеського замку віяло старовиною та величчю, і здавалося, що ми на мить перенеслися у минуле: фрески XVII ст., статуї, які змушували тремтіти від майстерності, з якою були виготовлені старовинні меблі.”

Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком...

Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв , де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва. Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком, коли він перейшов у володіння Юрія - сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії. Юрія запросили бояри на галицько-волинський князівський престол після того, як згас рід Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича - Андрій або Лев.

Підвищення, на якому збудували замок, було основою укріплення. Нижче, по схилу гори, кільцем проходив вал із частоколом, а далі - ще одна лінія оборони - вал з водяним ровом. Пагорб оточувала заболочена непрохідна рівнинна територія. На вершині пагорбу було збудовано фортечний, овальний в плані мур, близько 130 метрів за периметром.

В 1385 році Польща і Литва уклали Кревську унію - договір за яким вони об'єднались в одну державу - Річ Посполиту. Дуже великі зміни відбулись в Україні після Кревської унії. Вітовт та Ягайло почали ділити руські князівства, які до цього часу жили майже не відчуваючи, що вони належать до Великого князівства Литовського. Олеський замок під час цих буремних подій залишався прикордонним форпостом Свидригайла. Майже півстоліття він був неприступним для польських магнатів.

Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть, можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого магната Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі покінчив із собою. Його як самогубця не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку. Олеський замок відомий у польській історії ще й тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський.

1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. У свої подальшій історії замок багаторазово страждав від руйнацій: декілька пожеж і сильний 15-хвилинний землетрус 1838 року спричинили до руйнування мурів замку, також було сильно пошкоджено його ліве крило. А вже за совєтських часів 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки… Незважаючи на все це, замок вистояв. Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку організували табір польських військовополонених. А з 70-х років минулого століття тут виставлена експозиція Львівської Галереї Мистецтв.

„...Второй замок... нас в него не пустили, но мы обошли вокруг и увидели прекрасную картину природы...”

Стародавнє село в 20 км. на північ від Золочева. Замок в Підгірцях, разом з замками Золочева та Олеська , творить так звану « Золоту Підкову України» , виплекану серцем та руками Б.Г. Возницького .

Вже під’їжджаючи до Підгірців, бачимо багато прикрашений костел , від якого алеєю, колись прикрашеною клумбами, а зараз цілком девастованою, потрапляємо, можливо, в найгарніший з українських замків. Цей замок більше схожий на палац, ніж на фортецю, і різко контрастує з суворими, войовничими форпостами Поділля. Уперше у 1445 р. згадане в актах Бродських дворище Батиїв у селі Підгірці. Можливо, це латинська назва укріплення на Підгорецькій горі.

Припускають, що великий мурований замок у Підгірцях побудований у 1635-1640 рр. правдоподібно Г. де Бопланом . Триповерховий палац спорудив, мабуть, А. Дель Аква .

Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків весь палац оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. Від двору – відкриті аркади-галереї. До замку в‘їжджали через велику браму – портал з двома колонами. Брама, щедро прикрашена різбленням, збереглася.

Під час визвольної війни під приводом Хмельницького замок був частково знищений. Дворянин короля Владислава ІV писав у 1651 р.: “Я бачив Підгірці, гарний палац і фортеця... тепер в більшості руками розлюченого хлопства місцями зруйновані і напсовані”. Наприкінці XVII ст. замок відремонтували, провели реконструкцію приміщення палацу. Зберігся докладний опис замку, зроблений в 1680-х рр. Таких та інших реконструкцій було чимало, багато було і хазяїв замку, серед яких і дбайливі й „не дуже”, та нашій групі довелося спостерігати його велич тільки ззовні та почути цікаву розповідь екскурсовода.

1997 р. розпорядженням Львівської держадміністрації замок передано Львівській галереї мистецтв. Того року був створений благодійний фонд відродження Підгорецького палацу, президентом якого був обраний Б.Г. Возницький. В фондах галереї збереглося 85% творів мистецтва з палацу, що можуть повернутися до відновленої споруди, в якій планується розмістити музейно-культурний центр. Зараз триває розчищення залів від пізніших перебудов та надання їм первісного вигляду.

От і маємо надію приїхати до Підгірців наступного разу і побачити його після реставрації в усій красі...

„Вообще я думала, что мы поедем только в Олеський замок, но все оказалось по-другому и я устала. Но зато я посмотрела целых три замка. Было интересно…”

Золочівський замок - фортеця, що нагадує величезний камінь, який зайняв свою нішу і який нікому не під силу зрушити з місця. Замок - справжня кам'яна перлина, архітектурна пам'ятка, що є гордістю не тільки міста, але всієї Західної України.

Кам'яним гігантом стоїть замок на зелених пагорбах Золочева, гармонійно вписуючись у панораму міста. Та що там вписуючись, - він своєю холодною красою та середньовічним спокоєм творить, надаючи їй оригінального шарму. Серце цього кам'яного гіганту, неповторний Китайський палац, б'ється щороку все впевненіше та ритмічніше. Нові орнаменти, реставровані зали, екзотичний зовнішній вигляд роблять його об'єктом, який прикує вашу увагу до себе надовго. На войовничому фоні замку його серце виглядає тендітним, чаруючим та автентичним. В поєднанні із загальним видом Китайський палац створює родзинку замку, що притягує до себе, як магніт.

Чотири сторожеві башти, що простягаються, як руки велетня з каміння, в усіх напрямках: західному і східному, північному та південному, дозволяють бачити всіх і все. Відвідавши одну з башт, перед вами, як на долоні, відкриється неповторний краєвид. На кожній башті він різний, як і самі сторони горизонту. Стоячи на вершині муру, ви подумки переноситесь в той час, коли все навколо було іншим... Набравшись вражень, виходите через головні ворота по мосту, прямуючи в сторону міста. Крок за кроком віддаляючись від велетня з каменю, що, як і до вашого приходу, непорушно стоїть на пагорбі. Інколи ви оглядаєтесь, але картина не змінюється.

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї, виставку якої ми мали змогу оглянути.

Час пливе, як ріка: хвилина за хвилиною, день за днем, рік за роком. Зникають відомі люди, стираються з людської пам'яті визначні події, цілі епохи пропадають у небутті. Але є такі місця на які, здається, час не діє. Вони підкорили час собі - стали його володарями. Проходять віки, а ці місця не змінюються - стоять, демонструючи свою велич та гордість...

„...Львів дуже вразив нас своєю архітектурою. Особливо своїми старими будинками, які примикають один до одного на вузьких вуличках. Всі вони відрізняються один від одного своєю ліпниною (на кожному будинку зображені цілі сюжети й сцени).

...Незабутнім було також відвідування Високого замку і підняття на львівську ратушу, з її вершини було видно увесь Львів!”

Олена Ромашко, Чернігівська міська дитяча громадська організація Асоціації Гайдів України "Полісяночка"

(цитати з відгуків дівчат-учасниці екскурсії)